RSS

Карпати 2014 (частина третя)

23 Сер

в яремче до речі ще одним хітом є ринок. ну там справді очі розбігаються, все ручної роботи, всілякі настоянки, мед та чаї….охохо, гаманець як завжди страждає)))

так як вечоріло, то я двинув назад у місто, попутно спробувавши місцеві деруни та банош. потім – ще трохи фото вуличок:
IMG_0414 IMG_0415 IMG_0416 IMG_0417 IMG_0418  IMG_0420
геній совкового скульптора-наркомана –  пам*ятник упоротому вояці  (сарказм)

IMG_0423

до речі, хто буде в яремче і схоче дійсно смачно поїсти та отримати сервіс – сходіть в ресторан готелю чи то червоний дах, чи що…назву не пам*ятаю, знаходиться в провулку за відділенням звязку в центрі міста.. там чудові місця над річкою,затишно і колоритно, ціни такі як і скрізь, зате найсмачніше готують.


вертаючись назад насміявся – місцева молодь йшла з дресерованою вівчаркою й лякала туристів) знаю так не можна, але то хохма ще та була)))))

Заночував. Зранку у вікно розбудило сонечко, що вставало з-за гір. години дві сидячи на ганку теревенили з хазяйкою. компанію нам склав їхній розумаха бультерєр.

в обід довелось попрощатись з яремча-хаус та з Яремче вцілому і вирушити до Рахова.

там швидко зорієнтувався, і знайшов потрібний мені будиночок.
IMG_0433 IMG_0434 IMG_0435

зателефонував господарю. (Взагалі початково я повинен був приїхати до Рахова годині об 11 вечора, тож так і домовлявся за кімнату з господарем. він озвучив ціну в 150 грн, що мене в принципі влаштовувало.)

коли я йому зателефонував, він сказав, що сам мене зустріти не зможе, а пришле свою доньку. Зрештою, хвилин через 20 вона зявилась і провела до моєї кімнати. перед тим як підти – взяла з мене 100грн. я сказав, що з батьком ми домовлялись за 150, на що вона відповіла, що якщо потрібно буде, при виїзді я дорозрахуюсь з батьком.

кімната мені сподобалась. особливо як на 100 грн. з балкончиком, чайником та холодильником.

IMG_0436 IMG_0437 IMG_0438 IMG_0439 IMG_0440 IMG_0441 IMG_0442
щ
об ви знали, в яремче нема відділення нової пошти, а врахові воно є, але там часто пропадає інтернет, а тому щось відправити туди або звідти трошки напряжно.


в рахові майже не бродив – пішов з*їв хотдога, купив квиток на вранішній бус до ділового, поспілкувався з касиркою на жд вокзалі щодо нового прямого поїзда київ-рахів, та пішов до номера відпочивати та дивитись діскавері.
звечора нагадав хазяїну, що виїжджатиму вже о 8-й, то щоб хтось був, аби ключі здати.

Q4kY6wuum1A zIlEuVO4dXs


вранці хутенько спакувався і о 8-й вже чекав на хазяїна біля входу. той хвилин на 15 спізнився, зате підкинув мене автівкою до вокзалу. на питання, що я ще винен, сказав: “Удачі Вам, та щасливої дороги”, потис руку і поїхав.
файний дядько)

до речі, десь на 3-й день мого перебування на західній помітив, що я навіть мислити починаю отою їхньою говіркою місцевою))


показав водію квиток, запакував наплічник в багажний відсік, всівся на своє місце та й чекаю на відправлення.
на платформі бачу “колєг” хлопець з дівчиною з такими ж рюкзаками біля буса стоять. видно квитків нема, очікують на посадку стоячих. зайшла контролер – попросила пред*явити квитки.. я матюкнувся про себе – в шортах не було карманів, все моє добро кочувало в рюкзакові, в тому числі й квиточок. ще й водій десь пропав, щоб відкрити багажне…контролерші вірвався терпець, і вона відкрила сама  – я пред*явив квиток, і в цей момент вона видає: “йой, то я ж бо сама вчора ввечері його й продавала Вам! Вибачте!”. Нічого, кажу, та й повертаюсь до буса. сидіти випало біля якогось смердючого румуна…це був жах. добре їхати хвилин 20 всього.


перед діловим ще одна колізія трапилась: там прикордонний пост. погранець з автоматом заходить до буса вибірково перевіряти документи. ну з моїм то фейсом можна далі історію й не розказувати)))
кажу, документи в багажному, і прошу водія відкрити. Водій, експресивно і поміж слів згадуючи маму погранця наводить свої аргументи, серед яких – конкуренти перевізщики з сусіднього села. Погранець червоніючи, зі словами “щасливої дороги” покидає автобус.


через пару хвилин я в Діловому. одразу помічаю старт маршруту через дорогу, але спершу потрібно знайти прикордонну заставу, відмітитись там і взяти перепустку.
колєги також вийшли тут. це було одразу зрозуміло – з такими “чемоданами”  тільки один варіант – на мармароси. перекинулись словами, вирішили згрупуватись на час пошуку застави.
ну місцеві відразу нас направили.
за всю поїздку реально підтвердилась приказка – язик до києва доведе.


знайшли заставу, по черзі отримуємо пропуски.
готово!
IMG_0664 IMG_0665

тут же під заставою вже нормально роззнайомлюємося, я беруся показати, де починається маршрут. йдемо вгори!

вийшли на марковану ділянку, йдемо й теревенимо про те, про се. десь пропустили пошуково-рятувальний пункт, чи ж то лісниче господарство, де начебто  також треба було б відмічатись, і де за деякою інформацією деруть по 50 гривень з повітря..
населена частина закінчується, і починаються власне гори…….

ПРОДОВЖЕНННЯ….

Advertisements
 

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

 
%d блогерам подобається це: