RSS

карпати 2014 (частина восьма, вона ж остання – Мармароси, день третій, та повернення додому)

25 Сер

вранці прокинувшись о шостій, почав збиратись, попутно підкомивши за хорошу службу сепаратиста крекерами, яких у мене було в достатку.
jpv9ub0EtQc
Почав сортувати речі: так як я вже йшов назад, а мої нові знайомі продовжували похід, вирішив поділитись з ними своїми білячими запасами, які я здуру набрав наче на місячний похід, іншими пожитками, що мені б уже не стали в пригоді та картою чорногори, яка була в мене, але якої не було у них. вирішив не будити їх, а тихцем залишити добро в них під палаткою – ото вранці їм сюрпрайз буде.)
пронеслись вантажівки з збирачами ягід. їм явно не сподобалось, що вони вже на роботу, а тутешній табір ще дрихне, тому во всю почали фа-факати…марні спроби – табір й далі мирно спав. Лие німці порались з палаткою, але вони вже до того встали, і тепер вже були готові двинути далі в похід. Оце я розумію – німецька організованість!
Згадав за того вчорашнього листа, дістав переглянути (в запорізькій групі були нічого такі собі дівчата, так що їх контактні дані мені б не завадили)))) )
зранку на тверезу голову все прояснилося і моєму умілєнію не було кінця..

зворушливий момент:
IMG_0667

коли майже спакувався, соні прокинулись)
сьогодні вже раніше трохи)

передав свою заготовку, і не довго прощаючись, відчалив від табору який вже метушився у зборах.

дорога на с.Богдан, з якого я планував дістатись до Рахова була зручною, плавно спускалась і була маркованою. Всього близько 16 км.

IMG_0643 IMG_0647 IMG_0648 IMG_0651 IMG_0652 IMG_0653 IMG_0656 IMG_0657

Stitched Panorama

за весь час в горах, міг пригадати лише три пісні, які й наспівував – подивись в височінь – К402; was wollen wir trinken – кельтську народну, та ліхтарями освітлена ніч – Івана Лузана.

IMG_0658

одного разу довелось йти крізь ліс. Вночі тут заблукати – раз плюнути, це не те що по нашій соснівці ходити. та й вдень я б зі  стежки ні за що не зійшов – нафіг всілякі грибочки і ягідки..

IMG_0659 IMG_0660

єдина біда цієї дороги – болота, які розбили на дорогах вантажівки…отаких от боліт мені штук двадцять трапилося на шляху, і обійти їх надзвичайно складно.

IMG_0661
одного разу отаке от болото намагався форсувати. Результат – по коліна у багнюці, та ледь не залишив там кросовки…

після того йти стало важче – додалось мабуть одразу кілограми 2-3)))


з часом стало видно населені схили, що означало кінець подорожі

IMG_0662

пройшов крізь стадо корівок. пастухів не було ніде видно – коровки мирно собі паслися на полонині. через кілометр півтора вийшов до колиби, де й знайшов хазяїв – спочатку назустріч вилетіли собаки, за ними двоє діток, років 8-10. малий не розгубився, і відразу видав в лоба – а у вас є печиво?

зупинився, скинув заплічника.дістав залишки крекерів. даю йому. малий зрадів відразу. дівчинка ж все ще залишалася серйозною.
підійшов старший їх брат.розговорилися. батьки їхні пішли до Богдана. Старший пасе корів, це саме на обід прийшов. Питаю, що можна купити. крім молока нічого нема. Щоб не йти просто так, зторговуємось за 15 грн за півторачку свіжого вранішнього. малий в цей час ще видає: а канфети є?
нема, кажу..тоді згадую, що в рахові на здачу мені барбариску дали. копошусь в рюкзаку, знаходжу, віддаю. в малого ейфорія) дівчинка осмілішала, попросила жовто-блакитну стрічку яку носив весь час на заплічнику.вгодив і їй  – мала просіяла)
старший тим часом приніс молока. я ж бо виявив, що дрібними 13 грн маю, а то все крупними. віддав за 13)
попрощався й почимчикував далі. Мала прапорець повернула. Чемненька дівчинка, дай їй Бог здоров*я й щастя  в житті.

дійшов до спуску. далі – більше години серпантину донизу..стопи вже горіли від взуття…
взяв тайм-аут, заодно розпрощався з літрою молока.

зрештою, коли спустився, одразу пішов до річки – скупнувся та переодягнувся.

далі – діло техніки, вийшов до траси, дочекався маршрутку, доїхав до рахова, придбав квитки, пошкодував що купив та випив те молоко, дочекався раховоза. відзвітував погранцям про схід з маршруту (хоч в кінці – взагалі тре щовечора звітувати, де ти є. в мене ж спочатку не було сигналу (лайф), потім теж не було, плюс несподівано за ніч сіла батарея)

поки чекав (а він відправлявся опів на першу ночі) до мене чіплялось бозна скільки місцевого населення. типу бачать що не мєсний розводять на пиво або гроші. но не агресивно) взагалі кумедно було)
до того набридли, що я. просікши всю цю тєму одягнув навушники і став слухати мп3-ху…фіг там, підсів поряд мужчинка..ну сидить собі та й годі…. по вібраціям повітря і просто 6 чуттям відчуваю, що намагається заговорити зі мною… я ж мороз.))))
чую  – пробує вдруге…я пас)
коли вже штурхає за ліктя.. ну думаю, може дійсно людина запитати щось хоче..
а той все ту ж платівку що й у всіх – куди прямуєте,звідкіля, чи сподобалось в карпатах, ну і як завжди доходить до того, що життя тут в горах не легке роботи нема і чи не пригостите ви мене бутилочкою пивка?)))
ну розмова там коротка.
один підійшов був, каже – дайте 5 гривень, води купити. дістаю з заплічника півторачку джерельної, на, кажу, пийте, або й з собою беріть… подивився він на мене, як на чумного й пішов далі..)хоча всі вони з виду на класичних жебраків не схожі.просто мабуть звичка в них приєзжих потроху розкручувати, щоб ті не розслаблялись.)
зїв там багету – раніше такого ніде не бачив. хрєнь звісно, але велика на свої гроші та й значно краща за ті хот-доги, що біля вокзалу ними торгують..
нічним раховозом із загальними місцями я з горем пополам до ранку доїхав до Львова, там трохи перекусив та почекав свій Львів -Черкаси, вже не вибираючись в місто.

Z0uC5ywPFPc

наче трохи й подрімав був в тому раховозі, правда в не зручних позах, та на ранок трохи ще розбитий був.
дочекався потяга, заскочив.поряд до 11 вечора була жіночка з дитиною. неспокійною дитиною. малому вже роки 2, і він впертючий такий, що не по його волі – зразу в плач.
ну та я до таких моментів цілком поблажливий, було байдуже.
Єдине що погано -потяг о 13:00 відправлявся, то я до 18-ї години виспався, потім майже всю ніч нудився, і компанії ніякої не було (тут вперше і трохи я занудьгував за людською расою в цілому, і за друзями, зокрема)) )

приїхав до Че о 4-й ночі. місцеві таксо хотіли розкрутити “прєєзжого туріста” гривень на 70 до луначарки. кажу, придурки, я ж свой, я краще пішака пройдусь, через 40 хв буду дома.
додому звісно пішки не пішов – по черкасах бродити – це не по карпатах, тут сенсу в цьому нема. здибав біля стадіону якусь парочку (благо це була ніч на суботу, клубний планктон саме угорілий повертався додому тільки).
хлопець з дівчиною виявились адекватними, на моє прохання викликали таксо за що їм величезне дякую. моя ж бо телефонна трубка повністю втратила заряд на той момент.
за 25 гривнів я дібрався додому (діло ж бо було не скільки в грошах, а  в відношенні – типу, опана, приєзжий, можна крутануть.. ми ж не в києві, рєбзя…ніззя так)

власне на цьому і все.


якщо хтось думав, що розповідь буде в стилі серії “последний герой”, фільму “робінзон крузо” або “в диких умовах”, що я буду висікати з каміння вогонь та недоїдати, спати під вовче виття, і пагібать від самотності – прастітє, моя подорож була досить звичною і непримітною.


окреслю плюси такого одиночного походу вже після того як спробував на собі – це свобода.і це головне.ти вправі міняти маршрут так, як тобі заманеться або  як тобі диктують умови. ти можеш йти будь-яким темпом, будь з ким.на тебе очікує маса знайомств і цікавих ситуацій. і головне – тестуєш себе – на що ти спроможний, які страхи в тебе є, які думки виникають в такому іншому місці.
плюс до всього, тепер я можу сміливо вести якусь групу по мармаросах, я ж бо тепер шарящий дядько, що і де знаю))) от тепер можна і друзяк потягти)

а ще, з групи Івана та Світи та Рівненських – дійшов висновку, що в гори треба ретельно підбирати компаньйонів, і в групі максимум повинно бути від 2х до 5 осіб. навіть чим менше тим краще.
все що більше –  брати м*яса, горілки, і щоб місцеві закинули автівкою десь на гірку. там випасти дні на 3 і “культурно відпочивати”. моє особисте Імхо.

я особисто отримав задоволення. кожного дня після обіду десь постійно в голові крутилося “що я тут роблю?” “якого чорта?більше в гори ні ногою” “та ж в тебе й на дачі такі дороги й ліси є, чого ж бо вдома не сидиться, га?”, ввечері правда вмерти хтілось, але вранці, коли ти повен сил, навколо така краса, і немає сліду тієї ненависної тобі людської раси, розумієш, що за такими моментами ти сюди й ішов..


До зустрічі на гірських стежках!

Advertisements
 

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

 
%d блогерам подобається це: