RSS

tsadi memohmare

29 Лис

як влучно недавно черкнула ВіктОр – ми все можимо.
я от наприклад можу зараз довго писати про це, але на виході – мало хто зі мною погодиться. інша справа, коли вступлять в дискусію.
як на мене, головна проблема людства, що у нас мало вчителів.
хотів би собі так.

бо скільки всього бачу й відчуваю, а щоб хтось підтовхнув і спрямував..нема нікого. згадую зразу отой віршик, що я його накалякав будучи ще зеленим, юним пілігрімом. але як не дивно, віршик той з кожним прожтитим роком мені стає подобатись все більше. є в ньому сакральна правда якась. або передбачення. або просто – толковий, хто зна.

може колись напишу книгу, яка буде вчителем для десятка людей, цікавою книженцією для тисячі, і маячнею для мільйонів.

і якщо вже говорити про смисл життя – то не шукайте його, люди. в кожного свій фридж. якщо ти клав туди палку ковбаси, то вона там і буде. якщо ти студент і в тебе там вітер гуляє – чого його ото дивуватись? бува ще звісно ночний дожор, то на наступний ранок вам доводиться йти вже за новим кІльцем ковбаски…. або й взагалі – ви об*їлися, вас цілу ніч рвало, і ви з тих пір вегетеріанець. і ковбаси там ніколи вже не буде. або якщо ви живете з кимось – квартирант може залишити там смачнючу банку згущонки. Або випити всю вашу упаковку бадвейзера. сьогодні те, завтра інше.
багато знедолених взагалі фриджа не мають, і нічого. інші все життя чужим користуються – це життя.
ми самі купили той індезіт, у тварин його взагалі нема, от вони й не паряться.

я от переконаний, що колись буду літати. парити над поверхнею на висоті метра. надіюсь тільки не підвішений до люстри)
головне, що я знаю спосіб, цього відчуття, здається, не вибити  з мене й через роки.

і да, пєльмєні – то шлях до будди. не даремно я про фрідж згадав. нє, ну тутка я серйозно вже – ліпив якось-ма пелюхів, здається тоді ще й з пійманої щукапабри, ліпив-ліпив, і відчув як відкривається чакра. анбелівбл, но правда.
тепер все ніяк не зберусь ліпить пєлі, але вже в лісі – там потенціал більше, мож і ще парочку відкрию і продвинусь вище.
головне ж бо розвиватись, ну та як я сказав вже – то кожному своє.
ви от смієтесь, а я ж бо правду кажу. Бо як здавна повелось – казка казкою, а в ній підтекст.

upd:


В то время,как ты сидишь в медитации,твой разум,не смотря на это,остается в движении,но ты не двигаешься вместе с ним.Мысли прикидываются сумасшедшими,они становятся всё более быстрыми и настойчивыми.Разум мучает твое тело до тех пор,пока оно все не разболится.Он делает всё,чтобы ты задвигался.Но если ты устоишь,то мысли,которым ты всю жизнь подчинялся,вдруг рассеиваются,как облака на небе.Они теряют свою былую власть над тобой.После этого течение твоей жизни больше не будет определятся разумом.Ты попадаешь в другое измерение,и движение твоей жизни возникает в более глубоких областях твоей сущности..Но это движение ты можешь открыть,если ты сможешь сказать себе ‘стоп!’…

Advertisements
 

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

 
%d блогерам подобається це: