RSS

eat your meal

29 Січ

те що крутилось в голові, але не потрапило до основної замітки про зимовий похід.

А саме – про їжу, як не дивно)

Парадокс, але в горах (імхо) не хочеться їсти. вірніше хочеться, але відчуття ситості приходить швидше. Голод приходить тоді, коли дійсно використаєш запаси свого організму, трохи підзарядився – і знову майже відразу відчуваєш прилив сил. Фактично, пропускаєш через себе і контролюєш оті процеси метаболізму.Радше, організм виступає крутим “манагером” і ефективно все розподіляє – нічого зайвого . А вдома 7 разів на день заглядаєш до холодильника, навіть якщо цілий день сиднем сидиш і ніхулєру не робиш.

Навіть вченими доведено (як завжди без пруфів – я лінтяй ще той) що всього до 30% спожитої їжі засвоюється організмом. І так виходить, що в горах організм по максимуму використовує шанс збагатитися енергією, а вдома – він вимикає цю функцію.

Я до чого – дивно якось, що фактично весь наш організм – універсальна самодостатня і саморегулююча машина. Ви дихаєте повітрям не задумуючись над цим. Ваше серце качає кров навіть коли ви спите. Якщо вам холодно, організм сам розщеплює відкладені жирові запаси, вивільняючи енергію зігріває вас. Так якого чорта організм не може сам контролювати шлунок і не дає команду “СТОП!” ?!)))))

Команда стоп найчастіше наступає, коли до рота і шматочка вже не можна покласти. Ну я розумію, про запас, інстинкт по виживанню і все таке. Але якась тут недоработка, не знаходите?) Чому отакій от функції правильного харчування треба ще вчитися? Чому цей процес організм не може взяти на контроль? Сенсорні органи сприйняття ж працюють, інформація до мозку ж надходить, що в холодильнику їжа є, не помремо від голоду, не треба обжераловки…. Ви ж коли вранці встаєте і дивитесь за вікно, де холод і метіль – мимоволі здригаєтесь і йдуть мурашки по тілу.. Організм відрефлексував на отриману зоровими рецепторами інформацію – буде холодно, і подав вам сигнал – вдягайся тепліше..

а тут….


 

Те ж саме власне й зі сном. В горах зазвичай вистачало 5-6 годин сну. І який би ти надвечір не був розбитий, на ранок – свіженький і готовий до нових звершень. В мене так виходило, що я щодня о першій ночі вже прокидався, то доводилось змушувати себе ще спати до ранку. Ну а о шостій то вже остаточно прокидався і змусити себе ще покуняти вже не виходило.

В місті, свого часу як працював на бісквітці вантажником, то теж фізично працював, приходив втомлений, але щоб відіспатись зазвичай тре було годин з 10 а то й більше.


 

Тобто, іноді ж таки може організм робити свою справу без втручання ззовні, так би мовити, тримаючи все на контролі  і найбільш правильно розподіляючи завдання і ресурси.

А вдома булки розслабляє. Заговор космічного масштабу, загалом)))))

 

Хто не зрозумів, в цьому пості я не стільки хотів “возвеличити” гори, скільки показати специфіку роботи організму, і отаку несправедливість – підконтрольність харчування нашій свідомості. Може фізіологи більше знають, та шарять в чому фішка і чому це так. Мені ж наразі це зовсім не зрозумілим лишається.

Advertisements
 

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

 
%d блогерам подобається це: