RSS

The good die young

22 Лют

просто залишу це тут…

Хотів би написати, що звістка про Сергія, мого по духу брата, потрясла мене до запаморочення. Ще за день до того, як удар струмом, отримав повідомлення про його важке поранення, я пробалакав з ним майже з годину. Як завжди обмінялись переживанням, вдачами, планами, обговорили деякі цілі, які стоять перед нами, ну і він все розповідав, що, якби йому обирати, ким йому відродитись, то він впевнено казав птахом, а саме соколом. І та “мастюха”, як він казав=) не спроста оповила його плече, бо після того, як я почув про те, як один його бойовий побратим побачив сокола, який сів на підвіконня, продивився кімнату і зник з поля зору, це стало певним розумінням і надією, що мій любий братчик все ж знайшов себе у тому птасі, що Мати-героїв, Україна дала йому честь бути вільним, яким він був у житті, в якому ми знали його по двум простим словам, які завжди викликали посмішку – “Не балуйся”.
І сьогодні, коли на обрії, як тільки хмари розійшлись і Сонце опромінило його тіло, з*явився птах, не хто інакший, як Сокіл. Він кружляв над Соборною площею, так низько, плавно підіймаючись до Сонця, після чого зо дві-три хвилини спочив на будинку зв*язку, і відправився, певно, покоряти стрімкі потоки вітру.
Не вірю в збіги, а тут і подавна. І душа радіє, що його мрія здійснилась. В свою чергу, тут, я втілю нашу спільну мрію – бути землеробами. Приглядуй своїм завше пильним оком, братіку!

«Дивлюсь я на небо — та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю?
Чому мені, Боже, ти крила не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав…»

Михайло Петренко (с)

взято зі сторінки Миколи Моголя

P.S. Особисто Сергія не знав, але ж Черкаси невелике місто – хлопчина був помітним, на слуху.

Може тому, що він був моїм однолітком, або тому, що був людиною зі своїми ставленими принципами і світоглядом – звістка про його загибель вибила мене з колії. Часом, навіть втрата близьких і знайомих буває менш болісною. 

Не берусь характеризувати його, давати оцінку, ставити його в приклад, називати справжнім патріотом, хоча останнє мабуть найкраще характеризує його, тим паче – не буду й  героїзувати, як у нас прийнято зараз…
одне знаю точно – він був неординарною людиною, і помер занадто рано…

Єдине, що хотів би – подякувати…отож, дякую, козаче!

Advertisements
 

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

 
%d блогерам подобається це: