RSS

Рахуючи оленів

27 Лип

В дорозі вічно в голову прихощять думки, що відрізняються своєю особливісою – вони можуть бути схиблені, вони можуть бути пророчі, ба, навіть текстами пісень вони можуть бути, загалом – відрізняються своєю унікальністю. Сьогоднішня поїздка не стала виключенням.
А виною всьому тому – водій автобуса))
Ну так то піймав себе на думці, що пройшло вже три роки, пройшла любов, змінилася робота, змінилися життєві пріорітети, а я й досі, декілька разів на місяць намагаюся згадати ту пісню пугачової, яку ми співали одної душевної ночі разом зі своєю колишньою…ПУГАЧОВОЇ, КАРЛ! Декілька разів на місяць! Якась грьобана пісня пугачової вже третій рік не дає мені спокійно жити (живуто я нормально, не нормально як на мене те – що я дуже багато зайвого думаю, як от про отцю мать її пісню)
А думки про це звісно навіяла звичайно якась пісня алєгрової, що лунала з приймача водія…
Пісня звичайно була, але вона досить символічна і є такою собі алегорією дибілкуватих думок і звичок, які переслідують нас протягом всього життя.

А хтось в цей час саджає дерево, будує будинок, або й просто заробляє свій перший мільйон.
Мабуть здивую, але ця писанина ні на 1 % не стосуеться теми любові чи ностальгії за часом, що минув. Тут як на рідкість все просто –  пост про оленізм і хай їй грець ппісню пугачової…

Advertisements
 

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

 
%d блогерам подобається це: