RSS

“17 миттєвостей Сакартвело”, або довгий, нудний та суцільно суб’єктивний погляд на сучасну Грузію – 4

28 Чер

частина четверта, 3 частина , 2 частинапочаток тут

 

отож, зі сванетії нас віз Пато – мировий дядька, мінус якого – весь час хотів мене побрить))

да, по дорозі ми можемо бачити тіпічну для грузії ситуацію:

20160524_074021

фото by D&A

IMG_9742

фото by D&A

 

лишивши нас на розвилці, не доїжджаючи до Сенакі, ми. бачачи дощові хмари що наближались поспішили застопити машинку до Поті. Спочатку мені ці мужики видалися трохи стрьомними, але насправді – всьо ок, вони нас ще й вивезли за місто в місце для гарного стопу далі.. і да, схожі вони були на персонажів із фільму назад у майбутнє))

З Поті нас забрав молодий грузин, який мав за його словами десь в цьому регіоні свій готель) кумедності і скепсису додало те, що після цього він додав – здаємо в експлуатацію…(секундна затримка, дивиться на циферблат наручного годинника).. через два дні.

До речі, перед тим, як сісти до машини цього хлопця, нас хотіли підкинути поліціянти, які спеціально для цього з пилью і димом розвернулися і повернулися за нами, спершу було проїхавши мимо) але ми чемно відмовили, бо ж вони могли підкинути лишень на пару кілометрів, до наступної розвилки.

Грузин висадив нас біля жд вокзалу м. Урекі. там, майже не чекаючи нас підібрала сімейка,що прямувала в батумі. Також до-речі повертались за нами, спершу проїхавши мимо. У Євгенія, водія, виявилась наречена українка) А ще він довгий час працював аніматором в Турції. Загалом, хороші люди, за коротку відстань встигли добряче потеревеніти.

і от, вечоріє, і ми в’їжджаємо в кобулеті. За словами Нани – вона живе в самісінькому центрі, на центральній вулиці. більш точну адресу я хотів уточнити ще з Поті, але Нана вперто не брала слухавку…то ж, нас висадили в самому центрі, як ми і просили. тут саме по вайберу зателефонувала Ека. я змалював ситуацію, і вона пояснила, що будинок №700, де проживає Нана – дійсно на центральній вулиці Агмашенебелі – але в самому початку міста.. а це. як виявилось – трохи більше 6 км. – бо ж місто має просту будову – вузьке, проте розтягнуте впродовж морського узбережжя.

ну що ж, пішли ми назад у пошуках потрібного будинку) як влучно сказала Аліна – було б якось по лоховскі за день разів 7 їхати на халяву, подолати загалом близько 300-350 км, і зекономлені гроші витратити у цивільному Кобулеті на таксі заради якихось 6 км.)))

Заодно й ознайомились з вечірнім життям курортного містечка) але спершу звісно зганяли на пірс – побачити море)

загалом, години за півтори-дві ми дісталися потрібного будинку.

Нана та її дочка Манана, а також діти – Цотне та Дато тепло прийняли нас – тут вже дійсно, все у грузинських традиціях)

наступні днів 6 ми прожили тут. Єдиним мінусом було розташування. вірніше проблемою було те. що сезон поки не почався, тому багато магазинів були ще зачинені і тільки-тільки почали прибиратися до відкриття, тож щоб скупитися в магазині чи на ринку, купити лаваш, або ж сходити в кафешку потрібно було щодня долати відстань у 6 з гаком км туди і назад.в сезон звісно таких проблем нема, та й для нормальних людей це не проблема – містом ходить маршрутка… але ж у нас бомж-тріп, так що селяві, наші проблеми та мозолі))

Stitched Panorama

IMG_6041

пляж через дорогу від нашого будинку

IMG_6043IMG_6048

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

набережна кобулеті

SAMSUNG CSC

смачна хрєнь: полуабрикос-полуслива)

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

будинок Нани

SAMSUNG CSC

центральна вулиця

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

Нана 1в1 схожа на свою сестру Еку))

IMG_6082

IMG_6089

цікавий спосіб використати підручний матеріал в декорі

IMG_6091

IMG_6092

завжди вважав, що набережна, то для пішоходів….

IMG_6093IMG_6095

IMG_6096

навіяло SotC відразу.. така потужна в архітектурному плані будівля, і закинута..шкода

IMG_6200

ахтунг, фашизди скрізь! big brother is watching you! відать у грузії свій ПС і націлений він на русню – не даром же ПС  дублюється російською

 

 

IMG_6201

ставію где хачю!

IMG_6203

IMG_6205

ну й ловіть ще одну  мудрість грузинських градостроітєлєй. Давід IV перевертається в гробу

першого ж дня, незважаючи на погоду вирішили відвідати Батумі. вийшовши на початок міста та застопивши двох отлічнєйших чолов’яг, які їхали до батумі на конференцію. самі вони були зайняті у сфері туризму, то ж багато чого нам розказали, а дещо навіть показали – попри те, що скоро мала початись та конференція – вони знайшли час щоб зупинитись біля Петра – міста-фортеці між батумі та кобулеті, та провести нам екскурсію. Geo stumari до речі їх агенство зветься.

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

завезли нас рєбята в батумі, підсказали, де найкраща рибка (в припортовому базарчику купуєте свіжу, і там же можна попросити посмажити її) та хачапурі (“Лагуна”) і залишили нас сам на сам з містом. трохи потусили там, потім нагнав дощик… в мене ще капці кепські – ніби на бананових шкурках весь час пересувався… це все знову ж таки місцеві градосроітєлі хрєнови – ну ніззя таку гладеньку плитку класти по всьому місту))

 

IMG_6060IMG_6064

IMG_6066

де б ми ще з григоричем та лесею зустрілися б)

IMG_6067

леся вже до речі підгулявша якась

IMG_6069IMG_6073IMG_6079

SAMSUNG CSC

кльовий пам’ятничок та прокат лісапєдів – він тут повсюди.

SAMSUNG CSC

назад їхали теж стопом, майже від підйомника, правда вже не пам’ятаю, хто на цей раз взяв нас..

наступного дня повторили спробу підкорення Батумі, але вже з ясним небом над головою)

виїхали до Батумі разом з Арчі, молодим хлопцем, що ще недавно навчався в Києві і зараз намагався працевлаштуватися в аеропорту (чувак, реально белівлю, що в тебе все вдалося!)

Арчі, як власне і більшість тих, хто підвозив нас, відразу ввімкнув українську/російську музику, але у цього парубка був мабуть найкращий музичний смак з усіх грузинів, що нам траплялися. Коли залунала “тебе це може вбити”- мене накрила така ностальгія за минулим, що протягом всієї пісні не міг сказати й слова..)

власне, потусили для початку центром:

IMG_6098IMG_6104IMG_6107

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

сучасна візитівка Батумі. лендінг-пейдж, ткскзт

IMG_6110IMG_6113IMG_6114IMG_6116

SAMSUNG CSC

 

SAMSUNG CSC

хтось має гарну смотрову площадку в будиночку справа

SAMSUNG CSC

а далі відправились до батумського ботсаду:

IMG_6117

ван лав. секвої

IMG_6131

IMG_6139

вид на батумі

IMG_6158

сурові грузинські пальми заплітають свої бороди

IMG_6159

кавказький граб нагадав якесь костяне створіння

IMG_6162

IMG_6165

IMG_6168

IMG_6178

назва говорить сама за себе. треба було ще “лох і тєрпіла”. знайшли куди навісити вмикач… джорджия ж)

IMG_6183

цікаве дерево.. чи то коріння поросло вгору, чи багато дерев мають спільний стволоподібний корінь)

SAMSUNG CSC

це вже любов Аліни – бамбукові хащі

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

назад не стопивши застопили працівника бот.саду) і так буває в грузії)

повернувшись до міста дочекались вечірніх та нічних пейзажів

IMG_6192

тут кльово проводити вечори – внутрішня площа, джаз, гарна і атмосферна підсвітка – гріх не посидіти й не випити кави чи пивка

IMG_6193

SAMSUNG CSC

назад повертались звично стопом з шеф-поваром ресторану “Адмірал” який не зважаючи на трафік здавав назад, щоб нас забрати. Це до речі був перший досвід нічного стопу..

наступні дні трохи вже валялись на пляжику та засмагали а вечорами – милувались заходом сонця, спостерігали за рибалками, грали на барабані.

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

креативно – чувак запаковує свіжоспечені лаваші у титулку від бакалавратської дипломної роботи. мабуть у своїй пекарні юзає пластиковий диплом замість ножа для тіста, а диплом з випискою успішності – як роздільну дощечку…)

ці лаваші так гарно уплітаються під матсоні – місцевий аналог не то кисляку, не то сметани. Шкода що ми лишень в останній день розвідали, що на ринку все реально дешевше, і є дуже смачнющий домашній матсоні, який також майже вполовину дешевше магазинного..

 

якогось дня нам набридло смажитись на пляжі і ми, спершу задумуючись над тріпом до Арарату, потім – до Трабзону, все ж зупинились на Вардзіа.

До Батумі віз нас недоукраїнець (на машині мав прапорець україни, хоч до україни відношення ніякого не мав)) на ім’я Роберт, і чимось він мені нагадував єврея.

Звідтіль, пройшовши пішки через все місто (та зустрівши там українських відпочиваючих) вийшли на розвилку, де прямували в бік Вардзіа. простопивши хвилин 5, до нас підійшов мужчина, що весь цей час спостерігав за нами із СТО навпроти. дізнавшись про наші наміри повідомив, що це фігова така затія – майже всі їздять в бік Акхалцихе через боржомі, юзаючи хайвей. а звідсіль можна нормально дістатись хіба до Хуло – далі дорога геть  нікудишня зараз, її ремонтують. та й таким чином – за день нам туди-назад не встигнути. а застрягши вночі десь в хуло – без даху над головою можна запросто замерзнути, так там сурово)

загалом, зрозумівши наш прощот, обираємо альтернативу – зганяти на славнозвісні пляжі в Сарпі

Чувак, чимось схожий на турка підкинув нас до кваріаті, де ми, в тіні скель підобідали, та зрозуміли, що пиляти кілометр-два по сонцю заради таких же звичайних пляжів в сарпі – досить тупо, та відпочивши вирушили додому разом з нонеймом, досить цікавим чолов’ягою, що повертався із турецької сто в кутаїсі та пропонував нам водичку.

IMG_6206IMG_6211

SAMSUNG CSC

Тут варто було б вставити пару абзаців про драйвінгстайл грузинів, особливо зважаючи на те, що більшість визнає – грузини крейзі, але саме в батумі це крейзі досягає свого апогею. та узагальнення я прибережу на останню сторінку цього фотозвіту, де детально пройдусь по всих нюансах сучасної грузії.

скориставшись ще декілька днів гостинністю Нани, відпочивши, відкривши для себе місцеву кафешку зі смачною їжею та низькими цінами в самісінькому центрі кобулеті, знайшовши нарешті торти та піроженки, познайомившись із сестрою Нани (мабуть двоюрідною) Інгою, згорівши пару раз на сонці ми вирішили рухатись далі.

отож, погожого ранку ми розпрощавшись з гостинною Наною та підігнавши їй в знак подяки тістечка (мабуть вони підвернулись вчасно, бо ж як виявилось потім – наступного після від’їзду дня у Нани був день народження) (і да, окремий респект їй за концерт пінк флойд) вирушили на в’їзд до міста, щоб відправитись до Мартвільського каньйону…..

 

шукай наступну, п’яту частину розповіді тут, якщо ще не набридло))

 

 

Advertisements
 
4s коментарів

Posted by на 28/06/2016 in Uncategorized

 

4 responses to ““17 миттєвостей Сакартвело”, або довгий, нудний та суцільно суб’єктивний погляд на сучасну Грузію – 4

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

 
%d блогерам подобається це: