RSS

“17 миттєвостей Сакартвело”, або довгий, нудний та суцільно суб’єктивний погляд на сучасну Грузію – 6

28 Чер

частина шоста,

5 частина4 частина, 3 частина , 2 частинапочаток тут

 

Тбілісі для мене – невеличкий ад, з маленькими проблисками радості у всій цій історії, в першу чергу через погоду, але не тільки… та про все по-порядку)

 

прибули ми в тбілісі в район Дідубе і не маючи знайомих для вписки (кауч на той момент теж мовчав) і грошей для повноцінних ночівок по хостелах (це ж бомж-тріп, йопт!) почали шарити, де б пришвартувати свою палатку.. інтернет по цьому питанню однозначних відповідей не давав. хтось радив ночувати в бот саду за водопадом, хтось на горі що на лівому березі.. я ж обрав тбіліське море. чалили ми туди під нещадящим сонцем добрих кілометрів 5 а то й більше. пропонував наступну схему – живемо там, кожному даємо по одному дню на ознайомлення з містом, по черзі, один гуляє, інший гуляє на морі, та стереже палатку.. з рюкзаками шлятись, варіант був забракований одноголосно. мій же варіант Аліна теж не підтримала. зара я вже трохи більше з нею згоден, але взагалі – варіант був геть нормальний.

IMG_6327

трохи правіше за кадром ми й ночували

IMG_6328

гарний такий пам’ятник, здається історії грузії. схожий на стоунхендж)

ну та два дні перечекали дощі.  на третій – пішли на останні фактично гроші вписуватись в хостел.

по дорозі побачили столицю так як є. що порадувало – мало рекламних бордів, торгових центрів, попрошайок.

на руставелі зайшли в один хостел. румс, здається. але там ніхто не відкривав.

тоді спробували сусідній. там просили 20 з людини, я сторгував до 17 лар і + там була халявна плейстейшн.. але нам було дорогувато, тож я повернувся до румс..коли набридло дзвонити в дзвінок (а мобільні в той ас всі були позазоною) я постукав, і о диво, відчинив хазяїн і пояснив, що це запасний вихід, а основний з іншого боку.сторргувався з ним за 15 з особи.

заселились загалом, і пішли гуляти містом. в цілому – ну не знаю, нічого особливого.для мене він ні як столиця і розвинене місто не дотягує до тру (якщо рівняти навіть з києвом) і в історично-туристичному плані він сируватий, якось не захоплює… так, деньок побродить можна. найкраще зрівняння мабуть дійсно – одеса, але в одесі душа і колорит значно більші, у всьому іншому – досить схожі міста.

IMG_6329

IMG_6330

таких районів-новостроїв я дуже мало бачив в Тбілісі

IMG_6334IMG_6341

IMG_6361

і тут політика..

IMG_6363IMG_6370IMG_6383IMG_6386IMG_6399IMG_6400

IMG_6401

внєзапно, графіті на вулиці київській

IMG_6403IMG_6404IMG_6408

IMG_6353

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

в когось шикарне житло і види)

SAMSUNG CSC

хотів з чуваками зарубати)

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

під вечір видзвонили Георгія, того що  нам балони намутив і пішли на гору зустрічати захід сонця та любуватись містом. Аліна з плюшками та матсоні, ми з пивком, яким він пригостив.

переночувавши в хостелі домовились на каучі із місцевим жителем, вихідцем із шрі-ланки про вписку. день був припаскудний, дощі заважали норм погуляти. спочатку лишили наші речі в інфоцентрі, за що його працівниці велика дяка і батончик баунті) а о 15-й годині вирішили потихеньку вибиратись на місце зустрічі… спочатку планували йти пішки -адже бусами добиратись геморно через рюкзаки, а метро та автобусами – через специфічну форму розрахунку.. треба було вдома матчасть вчити)

ну але злива не вщухала і ми втиснулись в маршрутку-бус, благо людей мало було і водій ввійшов в положення..

ітак ми дісталися станції метро ваджа пшавела…..надовго ще я запам’ятаю цю назву)

спочатку чекали поки дощ вщухне на вулиці, ближче до часу нашої зустрічі з хостером – перебрались до підземки..

там дівчина гарно співала під гітару (голос схожий на авріл-ку, а чувак час від часу награвав теми із металіки)

час ішов, а наш хостер ні о 7й, ні о 8й вечора не з’явився. почали телефонувати – не бере трубки. написали в акк в кауч, теж тиша. лише о дев’ятій чувак відписав, що потрапив у серйозну халепу з поліцією і зараз перебуває у відділку… пізніше ще написав, що чекають перекладача, т.я він не володіє грузинською (що нам і раніше було відомо)… профіль у чувака зразковий, одні позитивні відгуки (ще й досить багато), в т.ч. й від людей з росії/україни… хз, чи дійсно в нього щось трапилось, чи так завтичив або мав інші плани, що так по дурному відморозився (ми ж бо його пів-ночі чекали, якби відразу сказав, що до ранку не звільниця, ми б мо щось думали, чи просто змирилися б).

зате я тепер знаю, що тбіліське метро працює десь до першої ночі)))

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

треба ж хоч раз в житті відчути себе бімжом)

близько другої ночі я на годинку закуняв, чим скористалась Аліна для створення фотопідтвердження нашої трешової пригоди) на вулиці пів-ночі йшли дощі, тож про якусь передислокацію в парк і ночівлю в наметі і мови бути не могло…і що цікаво, за 6 годин перебування в підземці, ніхто не підійшов і не поцікавився, чи не трапилось чого…  ну, звісно я не очікую таких дій наприклад у нас, в київській підземці, але в серці грузії, де типу процвітає гостинність і бла-бла-бла…..

загалом вже о 4-й ранку вирішили потихеньку йти на вихід з міста.

ще не дійшовши до запланованої точки стопу й перебуваючи в місті, зупинивсь дядька і запропонував підкинути до автостанції дідубе.. після наших відмов двічі наголосив, що грошей не візьме. але й тоді ми відмовились. по-перше, на автостанції нам робити нічого без грошей, а по-друге, я знову ж таки підозрював, що на автостанції у нього якісь знайомі і він підсадить нас до них, а вони вже трохи потрусять нас,як ті таксюри і просто перевізники місцеві вміють. (згадав як в маршрутці до ботсаду водій, бачачи що ми не місцеві, спочатку проморозився давати здачу…)

пройшовши ще далі знов таки без стопу зупинилась компанія грузинів, що їхали в Хевсуретію на 3-4 дні…Там уже була щирість і гостинність – сходу змусили пригубити за знайомство абсолюту, потім наполегливо запитували, чим нас пригостити, доки скуповувались в магазині, і під кінець взагалі зробили пропозицію, від якої неможливо було відмовитись…. але ми відмовились. на жаль, чи на щастя…. Чуваки запропонували їхати до хевсуретії з ними, і з їхні висказування давали зрозуміти – з ними за грошову складову подорожі можна не думати…

але ми зробили так як зробили… можливо, якби я їхав сам, я б і погодився, і взяв би у долі те, що вона мені пропонує в знак реабілітації після злощасної станції ваджа пшавелі…а так..

а так ми застопили чудового чолов’ягу, вихідця з абхазії, який вже більше 12 років здається живе в Одесі. ім’я на жаль ми так і не запам’ятали, але це перший водій, з яким дійсно було цікаво теревеніти протягом всієї подорожі (а це близько трьох годин) а не просто обмінюватись однотипними фразами..

в такій компанії ми й покидали столицю та центральний регіон країни та їхали в останній перед вильотом пункт призначення – каньйон Окаце та водоспад Кінчкха….

 

ні, серйозно, ви ще не втомились від цієї писанини і низькопробних фото? 

якщо ви ще той мазохіст, тоді окєй, тримайте заключну частину

 

Advertisements
 
2s коментарів

Posted by на 28/06/2016 in Uncategorized

 

2 responses to ““17 миттєвостей Сакартвело”, або довгий, нудний та суцільно суб’єктивний погляд на сучасну Грузію – 6

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

 
%d блогерам подобається це: