RSS

“17 миттєвостей Сакартвело”, або довгий, нудний та суцільно суб’єктивний погляд на сучасну Грузію – 7

28 Чер

частина сьома,

            6 частина5 частина4 частина, 3 частина 2 частинапочаток тут

Грузин-одесит вивіз нас на окраїну кутаїсі, звідки було просто стопити до Хоні. буквально відразу нас підібрала вагітна жіночка з дитиною на пасажирському.. з хоні до матходжи їхали в кузові такого собі пиріжка, а далі, тільки почавши підйом пощастило застопити першу ж автівку – мужики їхали в гості якраз в те село, куди нам потрібно.

висадили біля входу в парк – трохи накрапав дощ та був густий туман,  на вході нам повідомили, що канйон може не працювати в таку погоду, на що нам було глибоко пофіг – ми йшли шукати місце для стоянки, як ми потім його ще назвемо – наш дім)

знайшли гарну полянку, отаборилися.

IMG_6412IMG_6415IMG_6420IMG_64191IMG_64251IMG_6433

SAMSUNG CSC

IMG_6440IMG_6438

IMG_6450

одразу завели охоронницю

IMG_6430

мордашкою схожа на левицю

наступного дня була заготівля дров та спліт – почергово ходили до каньйону. я пішов перший у розвідку, як і очікував, каньйон платний. спробував знайти цікаві види в обхід основного маршруту – блукав з-пів години, натрапив на  дорогу, але без навігатора не рішився блукать. повертаючись назад застав картину, як вузьким плохуватим містком хочуть перегнати стадо корів та коней, а ті очкують… я б теж очкував, міст хлипкий, а вниз високо і боляче падати))

зате набродився по парку і бачив різні красоти)

 

IMG_6458

так виглядає вхід в парк

IMG_6460IMG_6467IMG_6470

після цього настала черга Аліни.

вона сходила на каньйон, та не без пригод побувала внизу, в самій розщелині

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

якщо чесно, платний варіант і в підмітки не годиться до того, які красоти чекають там внизу

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

поки Аліна ділилась своїми пригодами (адже була відсутня досить довго) зварганив вечерю

SAMSUNG CSC

наступного дня ходили до водоспаду Кінчкха. дуже гарний водоспад! та й загалом видно було, що потенціально це потужний на краєвиди регіон, от прямо відчувалось це.. хотів ще вилізти на плато Атсхі, дуже вже воно мене приваблювало зблизька..ну але часу завжди бракує на все..

то ж водоспад:

IMG_6482IMG_6484

IMG_6486

власне – тут декілька водоспадів, і більшість з них – складаюьбся з декількох каскадів. є більші, є менші.

IMG_6497IMG_6504IMG_6522

IMG_6523

вид зранку був що треба)

IMG_64801

SAMSUNG CSC

отакі тут дороги до забитих сіл)

щоб не залишати без новинок рубрику магія грузії додам, що вхід на територію водоспаду огороджений, і має малесеньку таку хвірточку, що ще й сама зачиняється… кароч в двох словах – з рюкзаком хрєн протиснешся! плюс, не зрозумілі знаки, які чи то забороняють розкладати тут багаття, чи ж навпаки заохочують це робити, бо ж завжди поряд були чи то кострища, чи ж оберемки дров.

IMG_6521

саме тут познайомилися зі ще однією прекрасною людиною.

коли ходив наверх за водою, один мужчина запитав, де ми розмістилися, після чого сказав чекати його внизу біля сінокосу. думаючи, що це вже котрий розвод, не дуже звернув на то увагу.

проте коли йшов від річки назад, проходив повз сінокіс і знов побачив того мужчину. він покликав до себе. Звали його Іван. каже, що по паспорту в нього інше ім’я, але все життя його кликали саме так. запропонував продегустувати коньяк власного виробництва, річної витримки в дубовій діжці та на плодах фейхоа.. коньяк на смак був як самогон, але присмак завдяки плодам фейхоа мав цікавий. почали балакати з ним. балакали про все. За війну і політику. за життя і соло походи. За жінок і самотність, за розуміння і цікавих людей, за друзів і за відпочинок, за природу та за богів…. і чим більше ми балакали, тим більше я розумів. що переді мною людина мудра.. незважаючи на те, що внаслідок війни (воював в абхазії) він і має трохи психічні проблеми, про що він сам неодноразово казав, все ж людина була цілком адекватною, а головне – глибоко мислячою. він влучно казав про ті речі. що давно крутились в голові але я ніколи не міг правильно це сформулювати. Ваня зумів.. так би ми й тренділи до ночі, якби не з’явилась Аліна, в пошуках мене) вона ж бо думала, що це я півтори години ноги мию в річці)

на прощання Іван подарував пляшечку коньяку. і знов влучно виразився: знаю я, каже, думаєш, що гроші попрошу, або ще чого…(а я дійсно так саме думав) але кажу тобі, це подарунок від чистого серця, нічого від тебе не хочу.

так розжилися ми чи не єдиним сувеніром з грузії) на завершення він запросив нас до себе в гості. ми сказали що подумаємо, особливо не плануючи насправді йти до нього – я не  дуже люблю напрягати людей своєю присутністю, та й нам ще кілометрів сім назад вертати потрібно по такій спеці, то ж потрібно було як раніше вийти…

заночували біля водоспаду. спалось, до слова поганенько чомусь. прокинувся о шостій, і після того просто блукав територією. близько сьомої іван сам прийшов до нас. ще годину  ми з ним теревеніли про те про се, доки не прокинулась Аліна. Іван повторно запросив до себе, цього разу вирішили не ігнорувати його запрошення. Заодно подарували йому повний балон газу, який так і не використали.

склали пожитки та й піднялись догори. там ще з-пів години шукали його помешкання, насилу знайшли… знову грузинська логіка в купі з магією втрутилися) Іван тут має щось на кшталт поганенької дачі, зате зробленої повністю своїми руками. Запрошує диких туристів на ночівлю, якщо що… тим паче що тут місця насправді злачні – треба на тиждень десь сюди заїжджати – можна геть не попсові речі побачити! я слухав його розповіді з відкритим ротом..

для цивільних ткскзт туристів він якраз будує новенький хостел, де будуть також баня басейн та інші зручності на території. але в експлуатацію цивільна версія планується до здачі вже в наступному році, аккурат перед сезоном.

поки іван влаштовує мені екскурсію територією та добудовує водозабірник, Аліна готує всім нам обід. мої слова тоді: що пошлеш в космос, те й повернеться. вже з тиждень мрію поїсти чогось домашнього, а особливо смаженої картоплі, і вуаля – на обід у нас картопля))

взагалі стіл виявився щедрим. Іван дістав ще домашнього вина (яке насправді просто афігезне – не кисле і не солодке, легко п’ється, і від нього фактично не п’янієш). загалом посиділи на славу, вже й за полудень перевалило давно.. тож мусили збиратись додому. в дорогу ще отримали трохи домашнього вина.

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

 

за дві години й дійшли. почались останні приготування перед завтрашнім відбуттям. наварили вперше також сушки, що нам бонусом була надана при покупці субліматів – афігєнна штука, хочу сказати!

вранці зібрались, спустили до кінця балон (там ще разів 3 можна було на ньому приготувати).  почали спуск. по такій спеці це давалось не просто. пройшовши кілометрів 5 нас наздогнав таксист, запитав, куди ми. запропонував підкинути до матходжи. наголосив, що безкоштовно, але ми все ж відмовились… правда пройшовши ще з кілометр довелось таки пиняти попутку. дядько пропонував підкинути аж до кутаїсі, але ми зупинились на Хоні. там перечекали спеку в парку, поповнили наші запаси булочками та матсоні та пішли стопити далі до кутаїсі. підібрав цікавий дядька, казав, що зазвичай попутчиків не бере, але тут стало цікаво. коли під’їхали до кутаїсі, запитав, де нас висадити. поки я роздуплявся з навігатором, він сам відвіз нас на інший виїзд з міста, звідки вже йде пряма дорога до аеропорту.

тут вже нас підібрав працівник цього самого аеропорту. отак до 6-ї вечора ми вже опинилися в аеропорту, при тому, що виліт у нас десь о шостій ранку.

якось незвично було знову опинитись в суспільстві, то ж я зайнявся своєю улюбленою справою – почав спостерігати за людьми та, так би мовити, проводити холодне читання)

в аеропорту було по домашньому затишно, були прикольні лежаки та зелені зони, де можна тупо завалитися спати. туристки-полячки, наприклад, відразу так і зробили)  сподобалося ще, що майже нема контролю, купи обшуків як у борисполі.

тут таки була сім’я українців, які вилітали харківським рейсом трохи раніше.

ще сподобалась гарненька грузинка, що чекала на літак поруч.. я вже був подумав, що вона летить нашим рейсом, але як виявилось, ні, вона лишилась чекати далі…

в дютіку ми розраховували взяти на останні гроші по магнітику, але ціни в євро та здоровий глузд відмовили це робити.

при посадці нахабні грузини зайняли моє місце біля вікна, та ще й не хотіли пересідати.. но я був впертий та наполегливий)

ну а далі.. відліт як відліт.. посадка як посадка. і  афігєнне ранкове небо під крилом…

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

фаревел, сакартвело!

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

SAMSUNG CSC

 

вже в Україні, будучи на бориспільській трасі вирішили для порівняння постопити…і це була погана ідея) загалом лише 2 чи 3 автівки зупинилося за дві години, але всі вони їхали не в тому напрямку.

добре що на в’їзді до борисполя хоч вдалося застопити черкаську маршрутку, таким чином, завершуючи цю епопею з мандрівкою до Грузії..

that`s all, folks!

…..але для самих стійких та відданих читанню всієї цієї ахінеї –

 епілог з підбиттям підсумків 

(фоточок там немає, тож можете не усєрдствовать 😉 )

 

Advertisements
 
1 коментар

Posted by на 28/06/2016 in Uncategorized

 

One response to ““17 миттєвостей Сакартвело”, або довгий, нудний та суцільно суб’єктивний погляд на сучасну Грузію – 7

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

 
%d блогерам подобається це: