RSS

“17 миттєвостей Сакартвело”. Епілог. розбір польотів та висновки

28 Чер

Епілог,

7 частина6 частина5 частина4 частина,

3 частина , 2 частинапочаток тут

 

Хто хотів просто дізнатись загальну мою думку та враження від поїздки – вибачайте що тягнув так довго і змусив вас листати аж до останньої сторінки. але я хотів, щоб читач (якщо такі знайдуться звісно)) по ходу сам робив висновки і порівняв свої відчуття з моїм експіріенсом. загалом, щоб мої закиди чи похвали не були голослівними.

Для початку, трохи статистики та загальних фактів:

за 27 днів перебування в Грузії було витрачено на двох 500 лар, застоплено 38 автівок на загальну дистанцію близько 1600 км., пішки пройдено більше 200 км. найбільша пройдена відстань – близько 25 км в змішаному режимі (з рюкзаками і без) за добу, вага рюкзаків по прильоті до Кутаїсі – 25 та 16 кг. Заюзано один балон газу (лишалося ще на три використання). найнижча температура вночі – близько нуля. найвища вдень – близько 30 в тіні. найвища точка -2416 м. найвища ночівля – 2170м. 234 км – найдовша дистанція одним стопом, і ще  бла-бла-бла скільки всього най-най, але це піськомірство нікого не цікавить, ху кеарс, тож я перейду до власне вражень та підсумків поїздки. для початку візьму за основу книгу “100 советов и полезных фактов для тех, кто едет в Грузию” від пабліку V-Georgia на яку я нещодавно наткнувся. не рекламую, та не рекомендую, але з цікавості можна качнути та погортати, там її на 5-10 хвилин всього.

отож:

– всі грузини люблять/хейтять Саакашвілі

  • побутують дві полярні позиції, що ніби в грузії всі поголовно люблять (рідше) чи хейтять (частіше) колишнього президента Саакашвілі. тут все просто. як і скрізь – є свої прихильники та противники. багато різних думок. але поспілкувавшись на цю тему з багатьма різними людьми з різних верств і кінців країни приходиш до одного висновку – для країни він був як ковток свіжого повітря – з його приходом країна докорінно змінилася, і змінилася в основному в кращу сторону. до того, як я неодноразово чув від місцевих – в країні процвітав хаос та бандитизм, і затемна з дому краще було не виходити.в сванетії взагалі зустрічалося рабство. доріг не було, а в багатьох містах і селах вода та світло давалися по графіку. ну, закат совка в абсолюті, в общем.. ну а зараз – самі бачите, туристична країна з великим потенціалом.

 

– О грузинском гостеприимстве ходят легенды. И неспроста. Люди тут теплые и искренние, гостям рады. Скорее всего, вы попадете в ситуацию, когда вас будут угощать, дарить подарки, окружать вниманием. Не нужно отказываться – этим вы обидите грузина. Если вас угощают, то делают это от чистого сердца. Денег тоже не стоит предлагать.

  • мабуть, найбільший міф, пов’язаний з Грузією.  так, тут дуже раді гостям (і чого б це їм не бути радими, якщо туризм нині – чи не основний вид заробітку для 60% грузин), так, тут пригощають і дарують подарунки, але все це робиться з двох причин – задовольнити власне его та в той же час заробити на вас, але в інший спосіб… боронь боже, дурити вас ніхто не стане. відкрито принаймні. але те, що нині гостинність грузин впирається в те, скільки ви по собі лишите грошей – факт. і це не тільки моя суб’єктивна думка. не раз і не два я чув від самих місцевих жителів – перевелась таки вже грузинська гостинність… зараз що – накормити та напоїти хіба що… це не те. або ще: не раз чув і бачив, коли людей беруться безкоштовно підвозити кудись, але дуже часто – в руки бомбіл, в яких тут велика конкуренція. чи, розповідають, як один таксист катав по місту, а потім завіз в ресторан та накормив шашликами з вином.. і якось так вже не придається уваги тому факту, що за такий проїзд було заплачено більше ста лар, хоча собівартість по мірках таксі – лар 20-30.. тобто по суті – шашличок то був за власний рахунок… але ж приємно, гостинність, чо…. Звичайно є ще люди, в сім’ях яких зберігаються старі традиції, і все що вони роблять – вони роблять щиро. Та будьте готові до того, що роблячи для вас якусь приємність грузин буде заглядувати до вас в кишеню і розраховуватиме не взаємну вдячність.. І в цьому нема нічого поганого.. більше того, навіть така гостинність нації все одно на голову вища за українську, котра типу також кічиться цим. Це нормальні ринкові відносини, тут такі ж люди як і деінде, вони також хочуть їсти, одягатися, заправляти автівку, подорожувати і т.д. І після того, як Саакашвілі надав поштовх розвитку туризму, для декого це стало чи не єдиним шансом якось заробляти. То ж будьте уважні, якщо в туристичних місцях, а таких зараз в грузії дедалі більше, до вас проявляють увагу, цілком ймовірно, що це не просто грузинська гостинність. У крайньому випадку, якщо ви молоді дівчата, що подорожують країною, то від вас грошей не чекатимуть, але й пригощання все одно будуть не спроста, іф ю ноу вот ай мін.. 

загалом, нічого особистого, просто спостереження… тим паче, як я вже казав, поки ще все одно реально зустріти дійсно легендарних гостинних людей в грузії, і в нас на шляху вони траплялись не раз і не два. Але особисто для мене, той розповсюджений міф, що там можна й пару місяців геть без грошей прожити, настільки всі добрі – зруйнований. 

 

Грузія – європейська країна.

  • Як на мене, грузія застрягла десь так в двотисячних роках періоду України, а та в свою чергу відстає років так на 30 від цивілізованого світу. отак, щоб ви розуміли. проте, економічний поштовх при Саакашвілі зробив країну дволикою, як стара частина міста Тбілісі, де поряд із старовинними храмами стоїть міст миру, весь такий новенький та сучасний, або те ж батумі, де на противагу неоновій і сучасній набережній протиставляються звичайні сірі задвірки невзрачних і зубожілих кварталів. Зрозуміло, що й в тому ж нью-йорку є різні гетто, індастріал квартали, але зараз не про то, та й америка-то мультинаціональна, до того ж неможливо, щоб всі жили в хоромах.. Проте ж подорожуючи Грузією помічаєш – міст у звичному значенні цього слова – не так і багато, та й сучасними, чи то пак європейськими їх важко назвати.. як опис загального стану “європеїзації” країни в мене чомусь як приклад весь час виникає момент із велосипедними доріжками в батумі та кобулеті. Там, чи то з практичних міркувань, чи то ж віддаючи данину європейській моді та стандартам ці велодоріжки таки є, але… то, як вони організовані викликає лише сміх та обурення. очевидно, що тут пішли шляхом меншого опору і без всіляких реконструкцій просто переполовинили і без того не широкий тротуар. іноді велосипедист має оминати дорожні знаки, іноді – якісь вазони та дерева, що виникають у нього на шляху, дуже часто – пішоходів, які через завузький тротуар так і норовлять попасти під колеса велосипедиста, а загалом найчастіше там взагалі паркуються власники автомобілів, та так, що займають не тільки велолінію, а й пішохідну.. часто велодоріжка просто одномоментно зникає або впирається в стіну, для того щоб через сто метрів продовжити свій шлях… але на пірсі звичайно таких проблем нема – там все чітко і грамотно зроблено, бо ж не полінились робити знуля.. отак з усим по всій країні. також згадалося, як ми прогулювалися Тбілісі по-під річкою в бік центру, йшли гарним таким тротуаром, але в якийсь момент – він просто скінчився….ні переходів на іншу сторону, чи хоча б якоїсь зебри.. довелось йти по проїжджій частині пліч-о-пліч з шаленим трафіком в 20-сантиметрах від тебе, та маршрутками, що ледь не наїжджають на п’ятки…і о диво, через двісті метрів знову з’являється тротуар….загалом, не надо так…     як і раніше, в грузії переважає приватний сектор, за рахунок якого більшість населення і виживає, при великому рівні безробіття.. більшість годує с/г хазяйство та тваринництво, рослинництво та виноробство, тепер ще додався туризм, то на кожному кутку можна побачити велику кількість домашніх магазинчиків, готелів та хостелів (навіть в якомусь зажопинську можна побачити 3-4 готельчики з страшненькими умовами і ще зі страшнішими цінами. на що розраховують хазяєва таких готелів в туристично не розвинутих та не привабливих регіонах, та ще й поняття не маючи про маркетинг і власне ніяк не продвигаючи свої апартаменти – не зрозуміло… чекають і ждуть, що прийде турист, і залишить гроші..), також таке враження, що тут кожен другий як не таксист, то водій туристичного буса… Цінності європи тут взагалі не в ходу. можливо молодь  трохи шарить, але основний контингент, з яким ми стикалися – далекий від цього, хоч і достатньо толерантний, щоб мовчки сприймати більшість “покращень”. В той же час, реформовані поліція, транспортні служби і т.д. дійсно мають вигляд європейських і працюють ліпше ніж наприклад у нас. тож не все так однозначно..Можливо Грузія, як і Україна, на шляху до цього. Шкода тільки, якщо Грузія, перейнявши європейські стандарти та цінності остаточно втратить свою самобутність..

Грузия безопасна! Риск лишиться кошелька или получить оплеуху минимальный в любое время дня и ночи и в любом регионе страны.

  • Тру. суб’єктивно – за цей час взагалі не бачив підозрілих людей, чи щоб поліція гналась за кимось. Якось у нас в тих же черкасах якось частіше стикаєшся з тим, що бачиш, як працює опергрупа, піротехніки, кудись на всіх парах летить поліція та швидка… звісно місяць – малий термін, та все ж, знову таки суб’єктивно – небезпечних людей там дуже мало.. і, не пам’ятаю вже хто, навіть розкрив причину такого низького рівня злочинності –  просто зашугані правлінням мішико безобідні кримінальні ланки  та просто хулігани сунули голову в пісок, а ті, що з себе хоч щось представляли – поїхали до сусідів, зокрема багато ринуло в Україну.. та й знову ж – навіщо насильно відбирати гроші в туристів і підставлятися, якщо можна їх отримати і так..

– при необходимости в Грузии можно и нужно обращаться в полицию.

  • не знаю, як це правило діє для місцевих, але для туристів – однозначно. Поліція в грузії – одна з високооплачуваних та не корумпованих ланок, то ж вони залюбки можуть взятися за будь яку роботу – будь то вивезти туристів із міста в зону, де можна ставити палатки, чи допомогти бабці перейти дорогу.. та й не забувають про престиж країни в очах туристів, то ж тут нема чого й додати. більше того, якщо у вас проблеми з місцевими і ви відчуваєте, що хтось явно не правий чи намагається вас ошукати – можете сміливо брати на понт – казати що зараз викличете поліцію. у серйозних випадках просто сміливо викликайте.

– Грузия – рай для тех, кто любит путешествовать с палатками. Здесь масса заповедных территорий, в которых есть маркированные маршруты и места для стоянок.

  • І так і ні. В грузії дійсно купа місць для стоянок. наявність великої кількості води також спрощує задачу з пошуком місця для ночівлі. Також, на щастя, попри європеїзацію – розводити багаття та ставити палатку можна фактично будь-де, головне – не в чийомусь городі, та не заважати іншим. Проте нині знову йде комерціалізація всього і вся, дедалі частіше за вхід до якогось із заповідників треба платити, а якщо плануєш заночувати – то ще й доплачувати. З одного боку – правильно, адже для утримання парку потрібні кошти, з  іншого ж – природні ресурси та просто ландшафти завжди оцінювались мною як суспільне надбання.. ніколи не розумів, як можна приватизувати природній водоспад, і брати за його огляд гроші… гроші мають йти від додаткових сервісів – послуг гіда, забігаловок, туалетів, хай їм грець, але не з самого споглядання..але то імхо… що до маркованих маршрутів, то я вже раніше писав про всі ті курйози з дорогами в нікуди. просто повторюсь – місцеве маркування і в підмітки не годиться нашим “стежкам”. на вказівниках нема кілометражу, часом нема дублювання на англійську/російську, в неочевидних місцях маркування відсутнє, або ж його можна трактувати двояко… та й самих таких стежок не так і багато.. нормальне маркування, мабуть, є тільки в боржомському нацпарку, в інших випадках – краще довіритись очам та підказкам місцевих….хоча, місцеві тут типові горяни – у них свої поняття часу, дистанції та висоти, не стандартизовані)))  

 

– Попрошайки в Грузии – больная тема. В центре Тбилиси вы столкнетесь с ними обязательно.

  •  і так і ні. в центрі тбілісі так, зустріли одну попрошайку, ще одну наглу, типу монашку зустріли на горі біля руїн. Рєбят в переході, що грали на гітарі за попрошайок не рахую – вони не нав’язуються та й хоч щось роблять, я то оцінюю як вид заробітку..ще попрошайок троха бачили в батумі – то вже такі типові малолітні бомбіли на перехрестях. але я б не сказав, що попрошайки в грузії – гостре питання… в одних тільки черкасах попрошайок за день зустрінеш більше, ніж у всій грузії…а якщо завітати на вокзали, особливо київський чи львівський – печально стає від тої кількості бомжів, циган та попрошайок… до речі, бомжів, як таких, взагалі не помічав в грузії.. може їх нема там?

 

– Торгуйтесь! В Грузии это почти как национальный спорт.

  •  В цьому є сенс. хоч торги більше котіруються в сусідній турції, в грузії також це практикується. в маршрутках, в хостелах, на ринку – мені вдавалось збити ціну, особливо й не прагнучи того.. я взагалі не люблю торгуватись, то ж ..

 

– Во многих заведениях сервис далеко не идеальный. Не обижайтесь

  • Те про що я казав. З грузинів поки виходять погані менеджери та маркетологи. Звісно є виключення, але то, з якою масштабністю вони вдарилися в туризм суттєво впливає на концентрацію  нормальних до любителів шари, які не мають чіткого бачення розвитку свого бізнесу, але вперто чекають – всі ж так роблять..тому досить часто може виникати ситуація, коли вам впарюватимуть старе совдеповське ліжко з протертими простинями в кімнаті з тріщинами в стінах, але проситимуть тисячу гривень, бо типу це башта ж сванська, чи ж столиця, до прикладу…і це не зі зла чи від хитрощів, просто більшість не розуміє політики ціноутворення, а ще – далека від цивілізованості і сучасності і живе минулим. для них це норм, а вартість – ну так в цьому поселенні у всіх така вартість, чого хтось має  заробляти менше…такі ситуації не завжди, та все ж трапляються…що до гордості та не бажанні прислужувати – теж є таке. взагалі грузини дуже гордий народ, люблять себе похвалити, а ще більше, чути, як їх хвалять посторонні… такі собі оптимісти, схильні до перебільшень…

 

–  В Грузии очень вкусная вода

  • ….і їжа))) але що до їжі, потрібно враховувати, що вона гостра.. навіть, коли грузин каже, що вона не гостра…)) так само і з порціями. якщо кажуть маленька – це означає, що іноземець якраз наїстся добре. середня -то вже й не осилить повністю) а вода дійсно майже скрізь смачна – тобто дійсно має ледь помітний смак, і він приємний.. з крана просто питна, без смаку, в деяких містах в фонтанчиках пробував смачнючу. ну й в горах зі струмків ясна річ пити можна, а іноді навіть рекомендується

 

– Погода в Грузии переменчива, особенно весной

  •  З погодою було складно. якщо вдома звик дивитись прогноз максимум на два-три дні вперед, далі нема сенсу бо ж велика вірогідність зміни, то в грузії через певний час взагалі зрозумів, що дивитись прогноз нема сенсу. все пофакту. дуже часто передавали дощі, ми відсижувалися, натомість до самого вечора було переважно сонце, і лише ввечері трохи дощило. і навпаки.  наприклад в ушгулі з ранку мали бути дощі, проте до обіду там майже ні хмаринки не було… просто прийміть це) не дивіться на погоду, а дійте по ситуації

 

– В Грузии курят везде или почти везде.

  • О так… тут і додати нічого.. майже скрізь і майже всі.. чоловіки так точно, жінки, не впевнений, але мабуть десь така ж ситуація, як і в україні.. ну а зон вільних від паління тут майже не знайдеш.. хіба в горах, де нема людей)

 

– Вопрос национальностей в Грузии – это не вопрос

  •  в більшості своїй так, грузинам глибоко пофіг, українець ти, росіянин, чи ефіоп..скоріше тут діє система приференцій – все ж, хоча б на словах тут найбільше люблять українців та інших вихідців пострадянського простору, окрім росіян. власне, тут до росіян ставляться так само, як до них наприклад відносяться львів’яни чи жителі Яремче..попри війну і напружені стосунки – гість є гість.. а для старшого покоління, хто навчався, служив, працював пліч-о-пліч з росіянами так і взагалі вони бажані гості. решта націй їм абсолютно однакова… хоча зрідка все ж можна було почути від гордих грузинів, що всі росіяни п’яниці, азербайджанці пихаті іновірці, турки – дикі люди, а вірмени – похлєще євреїв будуть, але це зовсім зрідка, і швидше для підвищення авторитету власної країни, мол, а в нас європа, туризм і процвітаніє ось…

 

–  Грузины – известные ловеласы

  •  мали змогу пересвідчитися в цьому декілька разів. Про це також каже й той момент, що більшість грузин знають україну по тому, що “у вас дэвушки красивый очень”. в решті питань я не сільон, бо ж до мене слава богу грузіни не чіплялися (як сказав один із знайомих грузин – в грузії педерастов нет!), а от скільки жгучих поглядів цих ловеласів ловила на собі моя супутниця miracle_al, варто вже запитувати в неї))

 

– Дороги отличные почти везде

  • дороги дійсно годні.. да, буває по тупому вузькі, або не в тєму покриті бруківкою, але якщо говорити за якість дорожного полотна та покриття загалом – тут можна сказати – європа, або ж хоча б щось на те схоже..як я писав – 95% годноти, а там де нема асфальту – все одно нормальні гравійки. відзначу, що й завали у забитих селах теж ліквідовують оперативно..

 

– Полиция следит за выполнением правил дорожного движения строго

  • те що поліцію бояться – факт. стараються при них не викидати сміття та окурки в вікна, завжди пристебнуті ременем безпеки і т.д. сама поліція, що славиться своєю непідкупністю постійно бдіт – майже завжди на віду.

 

–  если полиции в зоне видимости нет – водители позволяют себе вольности. Так что, на дороге нужно быть внимательным

  •  є таке. грузини взагалі ще ті ліхачі. 130-140 їхати їм – це стандарт. при тому що як я вже казав, дороги вузькі, а часто це взагалі серпантин, поворот за поворотом…і це незважаючи на то, що половина з них праворульні, і бачать картину менш повно – пофіг, все одно льотають.. часто виникає відчуття, що їх гордість не дозволяє їхати за кимось – обов’язково потрібно піддати газку та обігнати… так що я співчуваю учасникам руху з інших країн – в грузії ви точно будете не в своїй тарілці..в батумі так взагалі -як сказав один із новозпечених знайомих – там у всих права куплені. тому й літають дуріше за всих інших. і дійсно, в районі батумі ліхачать більше всіх.

 

– Самые главные участники дорожного движения в Грузии – коровы

  •  теж вірно. вони тут скрізь. спершу взагалі думаєш, а чи не переплутав ти посадку до індії з грузією…корова тут ніби також священна, у неї свої привілеї…втім, якщо корова не дай біг стала учасником дтп, мертва чи жива, вона якимсь дивовижним чином різко стає сиротинкою – без імені, роду та племені, як кажуть.. чого б це?)))) мабуть того, що штраф за дтп завжди лягає на плечі власника худоби….і купити нову корівку мабуть буде кращою інвестицією… тим паче, що стару не воскресиш, а заміна то так чи інак а потрібна)

 

– Переходя дорогу в Грузии, нужно смотреть налево, направо и вверх

  • а ще вниз, під кутом в 270 градусів та через 3д окуляри…) насправді автор має рацію – пішохід в грузії – ніхто… ми спеціально весь час намагалися знаходити перехрестя з регульованим рухом, себто з зебрами та світлофорами, але і це не завжди гарантувало нам безпечний перехід вулиці.. тож порада тут одна – як водії, так і ти.. не тушуйтеся і швидко переймайте досвід місцевих – переходьте де заманеться… так, не поєвропейськи, але іноді це єдина можливість перейти нерегульовану дорогу.. на моїй пам’яті лише один раз автівка зупинилась та пропустила нас… мабуть то був не місцевий)

– С такси в Грузии проблем нет

  •  як я вже казав, складалося враження, що кожен другий зайнятий перевізництвом..навіть в далеких селах у більшості випадків машина що їде – має шашечку чи наліпку “таксі”, а в дворах запарковані мітцики деліка, джипи та звичайні лєгковушки таксі… до слова про автівки – тут купа іномарок, джипів, мерсів і т.д. автівок з пострадянського простору дуже мало… якби я оцінював статки грузин по їх автівках, то сказав би, що більшість грузин живе заможно… але найчастіше це – просто результат низької розтаможки.

 

– Автостоп в Грузии отличный и безопасный

  • ні дать ні взять)  вперше почавши стопити в грузії – мені дико сподобався такий варіант пересування..застопити автівку проблеми не викликає. хоча може то суб’єктивно, адже зі мною була дівчина, а іноді це вагомий чинник.. так, Сосо, що підвозив нас розповідав, що не так давно він і сам обламався біля боржомі та змушений був стопити. в результаті за пів години ніхто так і не зупинився, то ж він змушений був йти пішки до села, що поблизу, а далі брати таксі…і додав: я теж рідко беру попутчиків..так що скажи потім дякую своїй подрузі))  можливо на якісний стоп також впливає нетипова зовнішність та наявність рюкзаку/проблем. тобто можливо грузини більш схильні проявляти свою доброту та гостинність саме іноземцям або ж тим хто в біді..як кажуть: в своей стране пророка нет…

 

 

ну, й загальні враження й думки: для мене подорож більше двох тижнів, то вже трохи напряжно…хоча, можливо зіграла роль погода, яка руйнувала плани, і ми, замість того, щоб слідувати плану, моталися по країні в пошуках в першу чергу сухого місця, а вже потім -цікавинок..якби все йшло за планом, можливо про фатерленд я б і не згадував взагалі) також на майбутнє – при бомж тріпі треба виключати великі міста… бо ж вони змушують витрачати кошти.. яких і так нема…тим самим заганяючи трохи в дєпрєсняк…бомж тріп гарно канає чисто змотатися в гори. приїхав – виїхав за місто, доїхав до гір. тусуєшся там за будь-яких розкладів – і так само тікаєш звідти… якщо ж хочеш побачити всю країну, то тут варто запасатися грошима..

після поїздки знову клянуся-божуся, що більше не буду ні з ким ходити разом в походи.. онлі соло…поживем побачимо звісно, але обмеженість у діях і необхідність враховувати ще чиїсь побажання жахливо напрягає..особливо через тижні два-три.. і як гарно про це сказав Ваня з Кінчкхи: “коли ти ідеш в гори з другом – вас двоє. Коли ти йдеш в гори сам – вас все одно двоє: ти і природа. Проблема в тому, що коли ти йдеш в гори з другом, ти чуєш друга, але не природу. Лише в рідкісних випадках ви можете слухати природу разом, не заважаючи один одному. В цьому немає нічого поганого – ви можете бути найкращими друзями на землі, але бувають моменти, коли навіть найкращий друг – зайвий. Це моменти спілкування з природою.В ці моменти ти взаємодієш з природою, але насправді – і з самим собою. Це – твоє віддзеркалення. не можливо стояти навпроти дзеркала поряд з кимось, а бачити лише себе….”

також, коли мене запитують, які мої враження про поїздку, я не знаходжу що відповісти.. дійсно, коли за цей період бувало і складно, і легко, і весело, і печально, холодно і жарко; загалом, коли тебе кидало в крайнощі, хай навіть без фанатизму – важко отак от відразу в два слова відповісти, що в тебе на думці…так і зараз, навіть розклавши все по полицях і узагальнивши данною заміткою, все одно не можеш сказати, чого було більше, і чи сподобалось взагалі… радше це сформулювати через експіріенс – от тут, так, грузія поділилась зі мною колосальним досвідом…

Чи маю я намір повернутися до Грузії? мабуть так..можливо через 2-3 роки. все ж, там залишилось дуже багато цікавих місць, до яких я цього разу не зміг дотягнутися, а про деякі навіть не знав.. в сванетії я б навіть оселився – ліс поряд, вода є, світло – на халяву, урожайність хороша, ще й золото можна видобувати.. підійти до цього з розумом, і там можна процвітати…)

ось і все, малята. хто прочитав – той молодець, пишіть до тизер-посту в ВК комент “гуано ігуани в гуантанамо” і  можливо отримаєте протягом 16-го року якусь плюшку від мене))

да, мало не забув,

Альтернативний, доповнений, а місцями кардинально інший погляд на цю подорож Ви можете прочитати в блозі учасниці цієї подорожі miracle_al

P.S.: і да, ще в казбегі я пообіцяв собі, що такою буде остання фраза у цьому дописі, ілюструючи всю багатогранність сучасної Грузії, відданість традиціям та поступам на шляху до Європи:

“а через 30 років їх вівці і корови будуть все так же бродити околицями міст, сіл, присілків, але вже з GPS-передавачами у вухах…”

Advertisements
 
1 коментар

Posted by на 28/06/2016 in Uncategorized

 

One response to ““17 миттєвостей Сакартвело”. Епілог. розбір польотів та висновки

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

 
%d блогерам подобається це: